Читать онлайн книгу "Мудрість за одну хвилину"

Мудрiсть за одну хвилину
Ентонi де Мелло


Карта свiту
Ця книжка була написана не для того, щоб повчати, а щоб Пробуджувати. На ii сторiнках живе Мудрiсть, що може вiдкритися кожному, але для вiдкриття якоi замало лише слiв.

Читаючи притчi й оповiдки Майстра, на кожну з яких потрiбно не бiльше хвилини, ви цiлком ймовiрно можете несподiвано вiдкрити для себе Мовчазне Вчення (iнодi в друкованих словах, а iнодi – помiж рядкiв), усвiдомити його приховану за емоцiями i думками глибину й осягнути мудрiсть, силу i красу справжнього Пробудження.





Ентонi де Мелло

Мудрiсть за одну хвилину





Передмова до видання Ентонi де Мелло украiнською


Ентонi де Мелло е унiкальним вчителем. Гармонiйно поеднуючи великi духовнi вчення Сходу й Заходу i власнi осяяння, вiн вiртуозно доводить, що Мудрiсть мае едине Джерело, яке е в кожному з нас.

Тонi де Мелло був християнським священником, але вiн був також фiлософом, дипломованим практикуючим психологом i, найголовнiше, – мiстиком. Вiн знав, що бiльшiсть людей не усвiдомлюе величi своiх можливостей, але разом з тим, вiрив в здатнiсть кожноi людини побачити Свiтло, вiднайти приховану за емоцiями i думками Радiсть, вiдчути справжню Любов, осягнути Мудрiсть й побачити Силу i Красу завжди неочiкуваного Пробудження.

Притчi й оповiдки, iдеi та мiркування, вправи й медитацii, представленi в книжках Тонi, не являють собою якихось нових доктрин або просування християнськоi теологii. Вони покликанi не повчати, а Пробуджувати! Вони е спогадами мiстика, який бачив свiт таким, яким вiн насправдi е. Ми можемо скористатися як його Словом, так i його Мовчанням, щоб вирватися зi своiх в’язниць зумовленностей, якi перешкоджають нам бачити реальнiсть. Це – шлях, яким можна йти, щоб знайти свое справжне Я i бути самим собою.

Часто найбiльшою перепоною на шляху до Мудростi е занадто серйозне ставлення до себе i своiх думок, страх зробити помилку, сказати нiсенiтницю. Але ж тi, хто не роблять помилок, роблять найбiльшу помилку з усiх – вони не прагнуть пiзнання. Цiй темi присвячена окрема книжка Ентонi де Мело «Одна хвилина для нiсенiтниць», яка була видана вже пiсля його смертi, але написана вона була одразу пiсля «Мудростi за одну хвилину». Тому нам здалося доречним розпочати видання творiв Тонi де Мелло украiнською мовою саме з цих двох книжок, а також його книжки розповiдей-медитацiй «Заклик до Любовi».

Не повчати, а Пробуджувати – це була щоденна праця Ентонi де Мелло. Не повчати, а допомагати людям у iхньому пошуку й зростаннi прагне Інститут Самореалiзацii, видаючи завдяки спiвпрацi з видавництвом «Фолiо» книжки Тонi украiнською. На iхнiх сторiнках живе справжня Мудрiсть, яка може вiдкритись кожному, хто готовий вiдкритися iй.



    Олег Дерев’янко
    Інститут Самореалiзацii

Книги отця Ентонi де Мелло були написанi у мультирелигiйному контекстi, щоб допомогти послiдовникам iнших релiгiй, агностикам та атеiстам в iхньому духовному пошуку. Цi книги не були задуманi автором як посiбники чи наставляння католицьким вiрянам у християнськiй доктринi чи догмi.



– «Мудрiсть за одну хвилину»! Та чи цього, бува, не замало?

– Анiтрохи – вiдповiв Майстер.

– Та, певно, що неможливо осягнути мудрiсть всього за якусь хвилину!

– Це на п’ятдесят дев’ять секунд бiльше, нiж потрiбно.

Пiзнiше Майстер пояснив своiм здивованим учням:

– Скiльки потрiбно часу, аби помiтити мiсяць?

– Тодi навiщо всi цi роки духовних пошукiв i зусиль?

– Щоби вiдкрити очi, може знадобиться цiле життя. Аби побачити, потрiбна мить.



Майстер у цих оповiдках – не якась конкретна особа. Вiн – iндiйський гуру, дзенський роши, даоський святий, юдейський рабi, християнський монах, суфiйський мiстик. Вiн – Лао-цзи й Сократ, Будда й Ісус, Заратустра i Магомет. Його мова лунала i в сьомому столiттi до нашоi ери, i в двадцятому столiттi також. Його мудрiсть належить як Сходовi, так i Заходовi. Але ж чи так це важливо, насправдi, чи були у нього iсторичнi попередники, i хто вони? Бо ж, за великим рахунком, iсторiя – це переказ зовнiшнiх проявiв, а не глибинноi Реальностi, доктрин, а не Мовчання.



Аби прочитати одну оповiдку з тих, що вмiщенi на подальших сторiнках, знадобиться не бiльше хвилини. Можливо, мова Майстра здаватиметься вам парадоксальною, важкою для сприйняття, дратуватиме вас чи навiть виглядатиме вiдвертим безглуздям. Авжеж, це непроста книга. Вона була написана не для того, щоб повчати, а щоб Пробуджувати. На ii сторiнках живе (не в друкованих словах i навiть не у самих притчах, але в ii дусi, в ii настроi та атмосферi) сама Мудрiсть, яка не може бути передана людською мовою. Читаючи, що написано на друкованiй сторiнцi, й б’ючись над «темною» мовою Автора, ви цiлком ймовiрно можете несподiвано наштовхнутися на Мовчазне Вчення, що сховане у цiй книжцi, i станете Пробудженим – й повнiстю трансформованим. Оце i е те, що звуть Мудрiстю: преображення без найменшого зусилля з вашого боку, докорiнна змiна, вiриш ти в це чи не вiриш, i це стаеться лишень завдяки пробудженню до реальностi, яку не можна висловити, яка лежить поза досяжнiстю слiв.

Якщо вам настiльки пощастить i ви станете таким Пробудженим, тодi зрозумiете, чому найвлучнiше слово – не сказане, найвлучнiша дiя – не зроблена i найвлучнiше змiна – та, якоi не прагнув.


Увага: оповiдки «приймати» малими дозами – по однiй чи двi зараз. Передозування знижуе iхню дiевiсть




Частина перша





Чудеса


Був такий чоловiк, який перетнув землю й море, аби самому пересвiдчитися у надзвичайнiй славi Майстра.

– Якi чудеса творив ваш Майстер? – спитав вiн одного учня.

– Чудеса – вони бувають рiзнi. У вашiй краiнi вважаеться чудом, якщо Бог виконуе чиюсь волю. В нашiй краiнi сприймають як чудо, якщо хтось виконуе волю Бога.




Дорослiшання


Учневi, який увесь час проводив у молитвах, Майстер сказав:

– Коли ти вже припиниш спиратися на Бога i стоятимеш на своiх двох ногах?

Учень був шокований почутим:

– Але ж ти сам вчив нас дивитися на Бога, як на Отця!

– Коли ж ти засвоiш, що отець – це не той, на кого ти можеш спиратися, але той, хто позбавляе тебе цiеi звички.




Чуйнiсть


– Як я можу вiдчути свою еднiсть з творiнням?

– Слухаючи, – вiдповiв Майстер.

– А як менi слiд слухати?

– Стати тим вухом, яке дослухаеться до всього, що каже всесвiт. Тiеi ж митi, як почуеш, що заговорив ти сам, одразу зупиняйся.




Абсурднiсть


Майстер узявся полiрувати цеглину об долiвку кiмнати, де його учень сидiв у медитацii.

Спершу той був задоволений, вважаючи це випробуванням його зосередженостi. Але потiм, коли звук став нестерпним, учень вибухнув:

– Та й справдi, що оце ти робиш? Хiба не бачиш, що я медитую?

– А я полiрую оцю цеглину, аби зробити з неi люстро, – вiдповiв на це Майстер.

– Ти збожеволiв! Як можна зробити люстро з цеглини?

– Не божевiльнiший за того, хто хоче навчити медитувати свое «я»!




Яснiсть


– Не шукайте Бога, – сказав Майстер, – просто дивiться – i все вiдкриеться.

– Але як слiд дивитися?

– Щоразу, як поглянете на щось, бачте лише те, що е, i нiчого iншого.

Учнiв збентежили цi слова, тож Майстер висловився простiше:

– Наприклад, коли ви дивитеся на мiсяць, бачте мiсяць i тiльки мiсяць.

– А що ще можна побачити, крiм мiсяця, коли дивишся на мiсяць?

– Голодний бачить кавалок сиру. Коханець – обличчя своеi коханоi.




Релiгiя


Намiсник у однiй iз своiх подорожей вiдвiдав Майстра, аби висловити йому шану.

– Державнi справи не залишають менi часу на багатослiвнi вченi диспути, – сказав вiн. – Чи не мiг би ти викласти суть релiгii однiею чи двома фразами для такоi зайнятоi людини, як я?

– Можу навiть одним словом на благо Вашоi Високостi.

– Неймовiрно! Що ж це за незвичайне слово?

– Мовчання.

– А який шлях до мовчання?

– Медитацiя.

– Тодi дозволь спитати, що таке медитацiя?

– Мовчання.




Духовнiсть


Настав «день мовчання», якого Майстер регулярно дотримувався, але о цiй порi якийсь подорожнiй благав Майстра про слово мудростi, що проведе його життевим шляхом.

Майстер приязно кивнув, узяв аркуш паперу i написав на ньому одне-однiсiньке слово: «Усвiдомлення».

Вiдвiдувач був спантеличений:

– Щось дуже стисло виходить. Чи можна трохи детальнiше?

Майстер взяв у нього аркуш i написав: «Усвiдомлення, усвiдомлення, усвiдомлення».

– Але що цi слова означають? – безпорадно перепитав мандрiвник.

Майстер взяв аркуш i написав: «Усвiдомлення, усвiдомлення, усвiдомлення означае УСВІДОМЛЕННЯ».




Пильнiсть


– Чи можу я щось зробити для того, аби стати Просвiтленим?

– Не бiльше, нiж ти можеш зробити, аби заставити сонце встати зранку.

– Тодi для чого ж тi духовнi вправи, якi ви радите?

– Для того, аби бути певним, що ти не спиш, коли сонце почне вставати.




Присутнiсть


– Де менi шукати Просвiтлення?

– Тут.

– Коли воно станеться?

– Воно стаеться прямо зараз.

– Тодi чому я не вiдчуваю його?

– Тому що не дивишся.

– На що саме маю дивитися?

– Нi на що. Просто дивись. На будь що, на чому зупиниться твiй погляд.

– Чи маю дивитися в якийсь особливий спосiб?

– Нi. Просто дивись.

– Але хiба я не завжди дивлюся, як зазвичай?

– Нi.

– Та чому ж нi?

– Бо ж, щоби дивитися, ти маеш бути тут.

А ти здебiльшого деiнде.




Глибина


Ось що Майстер сказав одному бiзнесменовi:

– Як риба гине на сухiй землi, так i ти гинеш, коли прив’язуешся до свiту. Риба мае повернутися до води – ти маеш повернутися до самотностi.

Бiзнесмена цi слова приголомшили:

– Чи маю полишити свiй бiзнес i пiти в монастир?

– Нi, зовсiм нi. Займайся своiм бiзнесом i увiйди в свое серце.




Внутрiшнiсть


Учень попрохав про слово мудростi.

Ось що вiдповiв Майстер:

– Йди, зачинись в своiй келii, й ти навчиш себе мудростi.

– Але ж у мене немае келii. Я не монах.

– Звiсно ж, у тебе е келiя. Зазирни всередину себе.




Харизма


Один учень Майстра був юдеем.

– Яку добру справу маю зробити, аби догодити Боговi? – спитав вiн.

– Та звiдки ж менi знати? – вiдповiв Майстер. – Ваша Бiблiя каже, що Авраам проявляв гостиннiсть, i Бог був з ним. Пророк Ілiя любив молитися, i Бог був з ним. Давид правив царством, i Бог був з ним теж.

– Чи е якийсь спосiб, як менi знайти те дiло, що призначене саме для мене?

– Так. Знайди найбiльшу схильнiсть свого серця i слiдуй iй.




Гармонiя


Незважаючи на всю свою повагу до традицiй, Майстер не дуже шанував закони й умовностi.

Одного разу вибухнула суперечка мiж учнем та його донькою: батько наполягав, аби донька дотримувалася законiв iхньоi релiгii у виборi майбутнього чоловiка.

Майстер вiдкрито став на сторону дiвчини. Коли ж хтось iз учнiв висловив свое здивування таким вчинком вiдомого праведника, Майстер вiдповiв:

– Ти маеш зрозумiти, що життя – як музика, що твориться бiльш почуттям та iнстинктом, нiж законами.




Розумiння


– Як менi отримати благодать нiколи не засуджувати ближнього?

– Через молитву.

– Тодi чому я ще не отримав цiеi благодатi?

– Тому що не молився в правильному мiсцi.

– А де воно, те мiсце?

– В серцi Бога.

– А як менi туди потрапити?

– Збагнувши, що кожен грiшник не розумiе того, що робить, i заслуговуе бути прощеним.




Ілюзiя


– Як можу досягти Вiчного Життя?

– Вiчне Життя – тут i зараз. Будь тут i зараз.

– Але зараз я i так перебуваю тут, хiба нi?

– Нi.

– Чому нi?

– Тому що ти не вiдкинув ще свого минулого.

– Чому маю вiдкинути свое минуле? Не все в ньому було поганим.

– Минуле слiд вiдкинути не тому, що воно погане, але тому, що воно мертве.




Пророцтво


– Я хочу стати вчителем Істини.

– Ти готовий, що з тебе глузуватимуть, вiд тебе вiдвертатимуться, а ти сам голодуватимеш, доки тобi не виповниться сорок п’ять?

– Так, готовий. Але скажи менi: що станеться пiсля того, як досягну сорока п’яти рокiв?

– Ти до всього цього призвичаiшся.




Покращання


Один юнак розтринькав все успадковане багатство. Як зазвичай бувае у таких випадках, втративши останнiй шеляг, вiн втратив i всiх друзiв.

Не знаючи, що робити далi, вiн звернувся до Майстра i запитав:

– Що зi мною буде далi? У мене немае грошей i немае друзiв.

– Не хвилюйся, синку. Запам’ятай моi слова: з тобою знову все буде добре.

Проблиск надii засяяв у очах юнака:

– Я знову буду багатим?

– Нi. Ти звикнеш до злиднiв i самотностi.




Прагматизм


Учениця планувала свiй весiльний бенкет i заявила, що примусила свою родину пiти проти усталених правил, щоби виказати шану бiдним гостям. Тож на цьому бенкетi бiдних гостей посадять в головi стола, а багатих – бiля входу.

Сказавши це, вона поглянула на Майстра, очiкуючи побачити в його очах схвалення.

Той на хвилинку задумався, потiм сказав:

– Це було б вкрай невдалим рiшенням, моя люба. Таке весiлля не принесе нiкому радостi. Твоi родичi нервуватимуть, багатi гостi образяться, а бiднi гостi залишаться голодними, бо ж, сидячi в головi стола, стидатимуться наiстися досхочу.




Невiдання


Молодий учень являв такi здiбностi, що люди звiдусiль шукали його порад i дивувалися його вченостi.

Коли намiсник шукав радника, то прийшов до Майстра й спитав:

– Скажи менi, чи це правда, що отой юнак i дiйсно знае так багато, як про нього кажуть?

– Кажучи по правдi, – вiдповiв Майстер з посмiшкою, – хлопчина читае так багато, що я навiть не знаю, коли вiн знаходить час, щоби щось знати.




Мiфи


Майстер подавав свое вчення в притчах та оповiдках, якi учнi слухали с задоволенням, хоча iнодi ледь приховували розчарування, бо ж прагнули чогось глибшого.

Але Майстер був непохитний. На всi iхнi протести вiн зазвичай казав: «Вам ще належить зрозумiти, моi дорогi, що найкоротша вiдстань мiж людиною та Істиною – це притча».

А iншого разу сказав так: «Не легковажте простою оповiдкою. Втрачену золоту монету знаходять за допомогою копiйчаноi свiчки; найглибшу iстину вiдкривають за допомогою цiкавоi iсторii».




Щастя


Якось один учень Майстра прийшов до нього i став просити поради:

– Благаю, допоможи менi, а то я з глузду з’iду. Ми живемо в однiй кiмнатi: моя жiнка, дiти, рiдня. Нерви у всiх не витримують, ми кричимо, лаемось. Наша кiмната – це справжне пекло.

– Обiцяеш зробити все, що скажу тобi? – подумавши, запитав Майстер.

– Присягаюся, що зроблю все, як ти кажеш.

– Що ж, гаразд, якщо так. Яку худобу маеш i скiльки?

– Корову, козу й шестеро курей.

– Забери всiх до кiмнати. Хай живуть разом з вами. А потiм повертайся через тиждень.

Учень був вкрай розгублений. Але вiн обiцяв послухатися! Тож забрав худобу до кiмнати, в якiй жив. А через тиждень перед майстром постала жалюгiдна фiгура, стогнучи:

– Смерть моя близько! У нас там такий бруд! Сморiд! Галас! Ще трохи – i ми всi збожеволiемо!

– Повертайся додому, – сказав Майстер, – i прибери худобу.

Чоловiк щодуху побiг додому. А коли повернувся наступного дня, його очi сяяли радiстю:

– Як можна не радiти життю! Худобу повернуто в стiйло. Наш дiм – справжнiй рай: такий затишний, чистий й просторий!




Медитацiя


Один учень заснув i побачив увi снi, як увiйшов до раю. На свiй подив вiн побачив там Майстра, а з ним iнших учнiв – вони сидiли, заглибленi в медитацiю.

– Оце i е та нагорода, яку отримуемо у раю? – вихопилося в нього. – На землi ми робимо те саме!

І почув голос:

– Дурню! Уважнiше придивися до цих людей, що медитують. Думаеш, вони знаходяться в раю? Навпаки – це рай знаходиться в них!




Реалiзм


Один картяр якось звернувся до Майстра:

– Вчора застукали, як я махлював, тож партнери по грi побили мене й викинули з вiкна. Може, ти порадиш менi, як бути у таких випадках?

Майстер змiряв його поглядом й вiдказав: – Якби я був на твоему мiсцi, то з цього самого дня грав би тiльки на першому поверсi.

Така вiдповiдь здивувала Майстрових учнiв:

– Чому ти не порадив йому покинути азартнi iгри? – зажадали вони вiдповiдi.

– Бо ж знаю, що вiн цього не зробить, – такою була проста, але сповнена мудростi вiдповiдь Майстра.




Розмова


Учневi кортiло переказати Майстровi чутку, щойно почуту на базарi.

– Зачекай-но хвилинку, – сказав Майстер. – Оте, що ти надумав розповiсти нам, це правда?

– Не певен, що це правда.

– Воно корисне?

– Нi, в цьому немае нiякоi користi.

– Може, ота чутка смiшна i якось нас розважить?

– Нi, аж нiяк.

– Тодi навiщо нам ii вислуховувати?




Духовне полегшення


Майстер додержувався думки, що немае поганих слiв, якщо iх вживати у вiдповiдних обставинах.

Коли йому сказали, що один з його учнiв схильний до лайки, Майстер зауважив:

– Недарма кажуть, що лайка так полегшуе душу, як не здатна жодна молитва.




Плiтка


Один учень вiдкрився Майстровi у своiй поганiй звичцi повторювати плiтки.

На це Майстер вiдповiв з лукавою посмiшкою:

– Не такий вже грiх повторювати, якщо не прикрашуеш почуте.




Рухи


Учням, що завжди просили слiв мудростi, Майстер сказав таке:

– Мудрiсть не виказуе себе в словах. Вона проявляе себе у дii.

Та коли побачив, як його учнi завзято кинулися до роботи, вiн розреготався i сказав:

– Це не дii. Це рухи.




Ув’язнення


– Ти такий гордий своiм розумом, – сказав Майстер одному учневi, – що нагадуеш в’язня, який пишаеться великим розмiром своеi тюремноi камери.




Частина друга





Єднання


– Як досягти еднання з Богом?

– Чим бiльш стараешся, тим бiльшу вiдстань створюеш мiж Ним та собою.

– А як подолати цю вiдстань?

– Зрозумiти, що ii не iснуе.

– Чи не означае це, що Бог i я – одне?

– Не одне. Навiть не двое.

– Як це можливо?

– Сонце i його свiтло, океан i хвиля, спiвак i його пiсня – не одне. І не двое.




Розрiзнення


Покинутий коханець сказав Майстру:

– Вже раз обпiкся. Бiльше нiколи не закохуватимуся.

На що Майстер вiдповiв:

– Ти нiби той кiт, котрий обпiкся, скочивши на плиту, й тепер обходить ii стороною.




Автоматизм


Майстер якось запитав своiх учнiв, що важливiше – мудрiсть чи дiя. Учнi були одностайнi:

– Звiсно, дiя. Яка користь iз мудростi, яка не виявляе себе у дii.

Вiдповiдь Майстра була така:

– А яка користь iз дii, яка походить вiд непросвiтленого серця?




Поклонiння


Учневi, занадто запопадливому, Майстер сказав:

– Свiтло вiдбиваеться вiд стiни. Навiщо шанувати стiну?

Будь уважний до свiтла!




Уникання


Якийсь турист роздивлявся в храмi портрети колишнiх Майстрiв, i зауважив таке:

– Чи лишився ще на цiй землi хоч один справжнiй Майстер?

– Є такий, – сказав на це гiд.

Тодi турист випрохав аудiенцiю у Майстра, яку почав з запитання:

– Чи е ще великi Майстри, i де вони?

– Подорожнiй! – вигукнув Майстер.

– Так, пане! – шанобливо вiдповiв турист.

– А де ТИ?




Доля


Однiй жiнцi, котра скаржилася на свою долю, Майстер сказав:

– Свою долю твориш ти сама.

– Певно вже, що не вiд мене це залежало, стати жiнкою!

– Народитися жiнкою – це не доля. Це призначення. Як ти сприймаеш те, що народилася жiнкою, i як розпорядишся цим – оце i е доля.




Переродження


– Назавжди вiдкинь свое минуле й будь просвiтленим, – сказав Майстер.

– Я це роблю, але поступово.

– Поступово зростають. Просвiтлення —миттеве.

Пiзнiше Майстер пояснив:

– Зробiть стрибок! Прiрву не можна подолати у кiлька стрибкiв.




Сновидiння


– Коли я буду просвiтленим?

– Коли бачитимеш, – сказав Майстер.

– Бачитиму що?

– Дерева, квiти, мiсяць i зорi.

– Але я бачу iх щодня.

– Нi. Те що ти бачиш, це паперовi дерева, паперовi квiти, паперовий мiсяць i паперовi зорi. Бо ти живеш не в реальностi, а у своiх словах i думках.

І додав спокiйно, щоб вже не залишалося нiяких сумнiвiв:

– Шкода, але ти живеш паперовим життям, проте i помреш паперовою смертю.




Трансформацiя


Учневi, якiй вiчно скаржився на iнших, Майстер сказав: «Якщо ти прагнеш миру та спокою, намагайся змiнити себе, а не iнших людей. Куди простiше захистити своi стопи капцями, нiж огорнути килимом усю землю».




Реакцiя


Майстра запитали, за яким критерiем вiн вiдбирае своiх учнiв. Вiдповiдь була така: «Я дiю принижено й смиренно. Тих, хто поводиться зверхньо, бачачи мою смиреннiсть, я негайно спроваджую. Тих, хто виказуе покiрнiсть у вiдповiдь на мою сумирнiсть, я спроваджую з неменшою швидкiстю».




Фiлософiя


Один вiдвiдувач, перш нiж пристати в учнi Майстровi, забажав вiд нього запевнень:

– Чи можеш ти вiдкрити менi мету людського життя?

– Нi, не можу.

– Ну, тодi хоча б його сенс?

– Не можу.

– Можеш вказати менi на природу смертi i життя по той бiк могили?

– Не можу.

Вiдвiдувач пiшов собi, глузуючи з нього.

Учнi були розчарованi з того, що iхнiй Майстер постав в такому непривабливому свiтлi.

Втiшаючи iх, Майстер вiдказав:

– Що з того, що ти осягнув природу i сенс життя, так i не скуштувавши його? Як по менi, то краще вже з’iсти того пирога, нiж вiчно думати про нього.




Учнiвство


Одному вiдвiдувачевi, який просився Майстровi в учнi, той вiдповiв:

– Живи у мене, але не ставай моiм послiдовником.

– Тодi чиiм послiдовником я маю стати?

– Нiчиiм. Щойно почнеш слiдувати за кимось, одразу перестаеш слiдувати за iстиною.




Слiпота


– Чи можу стати твоiм учнем?

– Ти ходиш в учнях лишень тому, що твоi очi закритi. Щойно вiдкриеш iх, як побачиш на власнi очi, що вчитися чомусь у когось немае потреби.

– Навiщо ж тодi потрiбен Майстер?

– Щоби заставити тебе побачити його непотрiбнiсть.




Медитацiя


– Чому потребуете Майстра? – запитав якийсь вiдвiдувач у одного з учнiв.

– Водi, щоби закипiти, потрiбен посуд, як посередник мiж вогнем i нею, – вiдповiв той.




Виживання


Кожного дня учень задавав одне i те ж питання:

– Як менi знайти Бога?

І щодня отримував ту ж саму таемничу вiдповiдь:

– Прагнучи Бога.

– Авжеж, я прагну Бога усiм своiм серцем! То чому й досi не знайшов його?

Одного разу Майстер i той учень купалися в рiчцi. Майстер занурив його голову пiд воду й тримав доти, поки бiдний хлопчина не рвонувся з усiеi сили.

Наступного дня Майстер першим почав бесiду:

– Чому ти так рвонувся, коли я тримав твою голову пiд водою?

– Тому що потребував повiтря.

– Коли отримаеш благодать щосили рвонутися до Бога, як ти рвався до повiтря, ти знайдеш Його.




Залежнiсть


Учневi, який надто покладався на книжки, Майстер сказав:

– Один чоловiк прийшов на ринок iз списком покупок i загубив його. Коли ж, на свою велику радiсть, знайшов той список, то уважно його перечитав, зробив усi закупи, звiряючись iз списком, а потiм викинув його, як непотрiбний папiрець.




Схованка


Майстер став легендою ще за життя. Казали, що якось Бог звернувся до нього за порадою:

– Я хочу зiграти в хованки з людством. Запитав у своiх ангелiв, де б найкраще сховатися. Однi казали, що в глибинi океану. Іншi – на вершечку найвищоi гори. Ще хтось радив на зворотному боцi Мiсяця чи на далекiй зiрцi. А що ти запропонуеш?

Вiдповiдь Майстра була такою:

– Сховайся в людському серцi. Це останне мiсце, про яке вони подумають!




Ненасильство


У одному селi змiя перекусала стiлькох людей, що мало хто наважувався виходить в поле. Та святiсть Майстра була такою, що, за переказами, вiн приручив ту змiю й переконав вправлятися у практицi ненасильства. Не пройшло багато часу, як селяни з’ясували, що змiя не причинить iм нiякоi шкоди. Вони почали жбурляти в неi камiння й тягати за хвоста.

Однiеi ночi ледь жива змiя приповзла до Майстрового дому, аби пожалiтися йому.

На те Майстер вiдповiв:

– Дорогенька, ти перестала лякати людей – от i маеш!

– Та чи не ти навчив мене практикувати ненасильство?

– Я сказав тобi перестати шкодити людям, але ж не перестати сичати на них!




Вiдволiкання


Серед учнiв вибухнула суперечка щодо того, яка задача найскладнiша з усiх: записати Писання, вiдкрите Богом, збагнути вiдкрите Богом у Писаннях чи пояснювати Писання iншiм, збагнувши його.





Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/entoni-de-mello-17115027/mudrist-za-odnu-hvilinu/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения